Тосол та антифриз: які характеристики можна перевірити в лабораторії

8

Охолоджувальна рідина відіграє важливу роль у роботі двигуна та інших систем, де необхідне стабільне відведення тепла. Якісний тосол або антифриз повинен зберігати свої властивості за низьких і високих температур, захищати металеві елементи від корозії та не створювати небажаних відкладень чи надмірного піноутворення. При цьому колір рідини та інформація на етикетці не дають можливості об’єктивно оцінити її фактичні характеристики.

Якщо потрібно перевірити якість нової продукції або оцінити властивості рідини після певного періоду використання, проводять лабораторний аналіз тосолу. Залежно від поставленого завдання лабораторний аналіз може включати визначення густини, температури початку кристалізації, водневого показника pH, лужності, піноутворення, корозійної дії на метали та інших характеристик. Саме комплексне дослідження дозволяє отримати значно більше інформації, ніж звичайна перевірка антифризу автомобільним рефрактометром. Перелік таких показників передбачений і стандартними методами дослідження низькозамерзаючих охолоджувальних рідин.

Перевірка може бути актуальною не лише для власників автомобілів. Лабораторний контроль особливо корисний виробникам і постачальникам технічних рідин, СТО, транспортним компаніям, автопаркам, аграрним підприємствам та організаціям, що експлуатують значну кількість спеціальної техніки. Для них невідповідна якість однієї великої партії антифризу може означати ризик одночасно для десятків одиниць обладнання.

Причини для дослідження можуть бути різними: перевірка нового постачальника, вхідний контроль партії, підозра на неправильне розведення концентрату, поява осаду, зміна кольору або інші нетипові ознаки. Для використаної рідини додатковим приводом може бути необхідність оцінити її стан після тривалої експлуатації.

Важливо враховувати й те, що один показник не характеризує продукт повністю. Наприклад, прийнятна температура початку кристалізації ще не підтверджує належний рівень pH, лужності або антикорозійних властивостей. У стандартизованих програмах контролю охолоджувальних рідин передбачено визначення комплексу фізико-хімічних характеристик.

Якщо потрібна незалежна перевірка зразка, дослідження може виконати акредитована лабораторія. Перед передачею рідини доцільно повідомити фахівцям її тип, виробника, мету аналізу та наявну технічну документацію. Це допоможе підібрати перелік показників саме під конкретне завдання.

Тосол та антифриз: у чому різниця

Термін «антифриз» є загальною назвою низькозамерзаючих охолоджувальних рідин. Тосол також належить до цієї категорії, хоча історично ця назва закріпилася за певним типом охолоджувальних рідин.

Для споживача набагато важливіше орієнтуватися не лише на назву або колір продукту, а на:

• склад охолоджувальної рідини;
• специфікацію виробника;
• концентрацію;
• температуру початку кристалізації;
• фізико-хімічні показники;
• антикорозійні властивості;
• відповідність вимогам конкретного автомобіля або обладнання.

Саме ці характеристики визначають можливість використання продукту в конкретних умовах.

Які показники тосолу та антифризу перевіряють у лабораторії

Програма дослідження залежить від типу зразка та мети замовника. Для нової товарної партії й охолоджувальної рідини, яка вже експлуатувалася в автомобілі, набір необхідних випробувань може відрізнятися.

До типових лабораторних показників належать:

• зовнішній вигляд;
• густина;
• температура початку кристалізації;
• водневий показник pH;
• лужність;
• температура кипіння або температурні характеристики;
• піноутворення;
• корозійна дія на метали;
• інші параметри залежно від завдання.

Такі показники використовуються для лабораторної оцінки низькозамерзаючих охолоджувальних рідин.

Зовнішній вигляд та наявність домішок

Один із початкових етапів перевірки — оцінка зовнішнього вигляду зразка.

Звертають увагу на:

• однорідність;
• прозорість;
• наявність механічних домішок;
• осад;
• нетипове помутніння;
• розшарування.

Стандартні вимоги до низькозамерзаючих охолоджувальних рідин передбачають однорідну рідину без механічних домішок.

Водночас хороший зовнішній вигляд не є доказом відповідності всіх інших характеристик. Прозорий антифриз без осаду все одно може мати невідповідну температуру кристалізації або інші відхилення.

Густина охолоджувальної рідини

Густина — один із базових фізичних показників антифризу. Її визначають за встановленої температури, часто при 20 °C.

Значення залежить від складу та концентрації компонентів. Тому показник може використовуватися для контролю товарної продукції та порівняння різних партій.

Однак визначати якість антифризу тільки за густиною неправильно. Для повноцінної оцінки результат потрібно розглядати разом з іншими характеристиками.

Температура початку кристалізації

Це один із ключових показників будь-якої низькозамерзаючої охолоджувальної рідини.

Він характеризує низькотемпературні властивості продукту та показує, за яких умов починається процес кристалізації. Саме температура початку кристалізації є одним з основних параметрів, за якими класифікувалися низькозамерзаючі охолоджувальні рідини у відповідному стандарті.

Причиною невідповідного результату може бути:

1. неправильне приготування продукту;
2. надмірне розбавлення водою;
3. неправильна пропорція концентрату;
4. змішування різних рідин;
5. невідповідність фактичного складу заявленому.

Для техніки, що експлуатується взимку, цей параметр має особливо важливе значення.

Водневий показник pH

Ще одна важлива характеристика — кислотно-лужний стан рідини.

Визначення pH входить до лабораторних програм контролю охолоджувальних рідин. Наприклад, для традиційних ОЖ стандарт передбачав встановлений діапазон цього показника.

Під час експлуатації склад рідини може поступово змінюватися внаслідок температурного навантаження, окиснювальних процесів і взаємодії з матеріалами системи.

Тому pH доцільно оцінювати разом з іншими характеристиками.

Лужність

Лужність також використовується при лабораторному контролі тосолу та антифризу.

Цей параметр пов’язаний із кислотно-лужними властивостями продукту та може використовуватися при комплексній оцінці охолоджувальної рідини.

У типових програмах лабораторних випробувань лужність визначається разом із густиною, pH, температурою початку кристалізації, піноутворенням та корозійною дією.

Особливо інформативним може бути порівняння результатів нової та використаної рідини одного типу.

Температура кипіння

Антифриз повинен працювати не тільки взимку. Система охолодження двигуна постійно піддається значному тепловому навантаженню, тому важливими є й високотемпературні властивості.

Залежно від програми лабораторного контролю може визначатися температура кипіння охолоджувальної рідини. Для окремих типів тосолу цей показник наводиться серед нормованих характеристик продукції.

Такий контроль може бути актуальним для:

• вантажного транспорту;
• сільськогосподарської техніки;
• генераторів;
• спецтехніки;
• автомобілів, що експлуатуються під значним навантаженням.

Піноутворення та стійкість піни

Надмірне утворення піни є небажаним для охолоджувальної рідини.

У лабораторії можуть визначатися два взаємопов’язані параметри:

• об’єм піни;
• стійкість піни.

Ці характеристики передбачені серед показників контролю низькозамерзаючих охолоджувальних рідин.

На властивості рідини можуть впливати її склад, присадки, забруднення та змішування різних продуктів.

Корозійна дія на метали

Одна з важливих функцій сучасної охолоджувальної рідини — не лише відведення тепла, а й захист елементів системи від корозії.

У системі охолодження можуть бути присутні різні метали та сплави. Тому під час лабораторних випробувань оцінюється корозійна дія рідини на матеріали.

Зокрема, можуть перевірятися:

• мідь;
• латунь;
• сталь;
• чавун;
• алюміній;
• припій.

Випробування корозійної дії на ці матеріали входять до традиційних програм контролю охолоджувальних рідин.

Цей параметр особливо важливий при перевірці невідомої продукції або великої партії антифризу перед використанням у техніці.

Чи можна перевірити антифриз самостійно

Для побутового контролю використовують ареометри, рефрактометри та інші експрес-прилади. Вони корисні, але вирішують лише частину завдань.

За допомогою такого обладнання можна приблизно оцінити окремі характеристики рідини. Але побутова перевірка не дозволяє отримати повний комплекс даних про продукт.

Зокрема, простий тест не замінює лабораторного визначення:

• корозійної дії;
• лужності;
• піноутворення;
• окремих фізико-хімічних показників;
• компонентного складу;
• сторонніх домішок.

Для професійного контролю антифризів лабораторії можуть застосовувати ширші методи, включаючи дослідження компонентного складу, забруднень та стабільності продукту.

Коли варто перевірити новий антифриз

Необхідність лабораторного дослідження особливо очевидна при роботі з великими обсягами продукції.

Перевірка доцільна:

• перед великою закупівлею;
• при зміні постачальника;
• при закупівлі продукції нового виробника;
• для вхідного контролю партії;
• при підозрі на невідповідність заявленим характеристикам;
• при виробництві або фасуванні технічних рідин;
• для порівняння продукції декількох виробників.

Для підприємства перевірити репрезентативний зразок партії може бути значно простіше, ніж згодом вирішувати проблеми після використання невідповідної рідини у великій кількості техніки.

Коли досліджують використаний тосол або антифриз

Окремий напрям — дослідження рідини, яка вже знаходилася в системі охолодження.

Приводом звернутися до лабораторії можуть бути:

• тривалий строк експлуатації;
• невідоме походження рідини;
• перегрів двигуна;
• поява осаду;
• помутніння;
• зміна кольору;
• нетипове піноутворення;
• доливання значної кількості води;
• змішування різних антифризів;
• підозра на корозійні процеси.

У цьому випадку мета дослідження полягає вже не стільки у вхідному контролі продукції, скільки в оцінці фактичного стану конкретного зразка.

Аналіз антифризу для автопарків і підприємств

Для підприємства з десятками або сотнями транспортних засобів лабораторний контроль можна використовувати як елемент системи управління якістю технічних рідин.

Наприклад, підприємство закуповує велику партію антифризу для вантажних автомобілів. До масового використання можна відібрати зразок та перевірити основні характеристики.

Це дозволяє:

• контролювати постачальника;
• порівнювати різні партії;
• отримувати фактичні показники продукту;
• виявляти суттєві відхилення до використання рідини;
• формувати власну історію лабораторного контролю.

Подібний підхід може бути корисним для транспортних, аграрних, будівельних, комунальних та промислових підприємств.

Як правильно підготувати зразок до дослідження

Результат лабораторного аналізу залежить не лише від точності обладнання, але й від правильності відбору проби.

Не рекомендується використовувати тару, в якій раніше знаходилися:

• моторна олива;
• пальне;
• гальмівна рідина;
• розчинники;
• мийні засоби;
• інші технічні рідини.

Сторонні залишки можуть забруднити зразок і вплинути на результати.

Перед відбором проби краще звернутися до лабораторії та уточнити необхідний об’єм, вид тари та умови транспортування.

Яку інформацію надати лабораторії

Разом зі зразком бажано повідомити фахівцям максимально повну інформацію.

Для нового продукту це можуть бути:

• назва;
• виробник;
• номер партії;
• тип продукту;
• заявлені характеристики;
• технічна документація.

Для використаної рідини додатково корисно вказати:

• тип автомобіля або обладнання;
• приблизний строк експлуатації;
• пробіг або мотогодини;
• чи доливалася вода;
• чи змішувалися різні продукти;
• чи були випадки перегріву;
• які зміни рідини були помічені.

Це допомагає правильно сформувати програму лабораторного дослідження.

Які показники обрати

Не в кожній ситуації потрібен максимально широкий комплекс випробувань.

Якщо необхідно перевірити партію нової продукції, до програми можуть входити основні фізико-хімічні показники, температура початку кристалізації, pH, лужність, піноутворення та корозійна дія.

Якщо замовника цікавить конкретна проблема, перелік може бути іншим.

Тому оптимальний алгоритм виглядає так:

визначення мети → інформація про продукт → консультація лабораторії → формування переліку показників → відбір зразка → лабораторне дослідження → отримання результатів.

Такий підхід дозволяє не проводити зайві випробування та водночас отримати інформацію, необхідну для конкретного завдання.

Висновок

Тосол та антифриз не варто оцінювати лише за кольором, запахом або написом про температуру замерзання на каністрі. Охолоджувальна рідина має цілий комплекс характеристик, які впливають на її властивості та взаємодію із системою охолодження.

У лабораторії можна визначити густину, температуру початку кристалізації, pH, лужність, піноутворення, корозійну дію на різні метали та інші фізико-хімічні показники. Саме комплексний підхід дає більш повне уявлення про досліджуваний зразок.

Лабораторний контроль особливо актуальний для виробників і постачальників технічних рідин, автопарків, СТО, аграрних та транспортних підприємств. Він може використовуватися для вхідного контролю нової партії, порівняння постачальників або дослідження рідини, що вже перебувала в експлуатації.